Javascript у вашому браузері вимкнено. Як підключити Javascript

Додаткова угода до договору про визнання ЕЦП

3 березня

Податкова розсилає суб'єктам підприємницької діяльності повідомлення про необхідність терміново укласти додаткову угоду до договору про визнання електронних документів, щоб продовжувати подавати звітність в електронному вигляді.

На думку податкової, цю додаткову угоду необхідно укласти «для вдосконалення інформаційного обміну під час подання платником податків податкової звітності до контролюючих органів в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису та механізму здійснення електронного документообігу».

Ми вивчили шаблон цієї додаткової угоди. Висновок такий: правомірність вимог податкової є як мінімум спірною, а зміст документа грубо суперечить нормам чинного законодавства.

Наприклад, в Інструкції про надання електронної звітності сказано, що платник податків формує та подає податкові документи в електронному вигляді відповідно до законодавства. Для формування звітів застосовується спеціалізоване програмне забезпечення, засоби криптографічного захисту інформації, при цьому керуватися треба інструкцією та договором про визнання електронних документів.

Про будь-які додаткові угоди до договору не сказано жодного слова.

Тепер про зміст самої додаткової угоди, підписання якої так активно нав'язує податкова. Тут виникає ціла низка запитань.

По-перше, в п. 1 розд. 5 цієї додаткової угоди зазначено, що в разі виникнення спірних питань, пов'язаних з автентичністю податкових документів в електронному вигляді, контролюючий орган має право повідомити платника податків про тимчасове призупинення дії договору про визнання електронних документів.

Законодавство не містить положень про порядок встановлення автентичності документів в електронному вигляді. І, що важливо, ніде не прописано, що такі повноваження надано контролюючим органам. Відповідно, не передбачений і порядок врегулювання спірних питань, пов'язаних з автентичністю документів в електронному вигляді.

А податкова, нав'язуючи платникам податків цю додаткову угоду, фактично намагається розширити обсяг своїх прав і функцій всупереч положенням Конституції та податкового законодавства.

Отже, положення цієї угоди суперечать принципу законності, оскільки контролюючі органи можуть вимагати від платників податків здійснювати тільки ті дії, які передбачені правовими нормами.

Також ані в нормативних актах, ані в будь-яких роз'ясненнях податкової, ані в самій додатковій угоді не зазначено:

  1. В якому порядку встановлюється справжність документів.

  2. Чим повинен оформлятися результат проведеного встановлення автентичності електронних документів.

  3. Чи має право платник податків оскаржити факт неавтентичності документів в електронному вигляді.

  4. Що саме контролюючий орган розуміє під спірними питаннями, пов'язаними з достовірністю документів в електронному вигляді.

  5. В якому порядку має відбуватися врегулювання спірних питань, пов'язаних з автентичністю документів в електронному вигляді.

По-друге, в разі неврегулювання спірних питань, пов'язаних з автентичністю податкових документів в електронному вигляді, контролюючий орган ухвалює рішення про тимчасове призупинення дії договору.

Ця позиція, на наш погляд, теж є дуже спірною. У законодавстві немає такого поняття, як тимчасове призупинення дії договору. Ні в Цивільному кодексі, ні в Господарському.

А в інструкції про надання електронної звітності сказано, що контролюючі органи мають право на певних підставах розірвати договір в односторонньому порядку, але ніяк не «тимчасово призупинити його дію».

У випадку з платниками ПДВ ситуація ще цікавіша.

У п. 49.4 ПКУ встановлено, що в разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків до складання нового договору має право подавати податкову звітність особисто або через уповноважену особу, або надсилати звітність поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.

Тобто виключна підстава для подання звітності з ПДВ не в електронному вигляді — це розірвання контролюючим органом договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку.

Виходить, що в ситуації з «тимчасовим призупиненням» дії договору платник ПДВ взагалі позбавляється можливості подати звітність про суми нарахованого ПДВ. Адже в законодавстві не прописано алгоритму подання звітності в разі тимчасового припинення дії договору.

Спірним, на наш погляд, є і твердження про те, що платники ПДВ в обов'язковому порядку повинні укладати договір про визнання електронних документів. Такого висновку ми доходимо на тій підставі, що нині єдиним нормативним актом, який передбачає укладення договору про визнання електронних документів, є Інструкція про надання електронної звітності.

У преамбулі цієї інструкції чітко вказано, що вона діє на обмежене коло платників податків, а саме на платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.

Нагадаємо, що у платників ПДВ існує обов'язок подавати звітність тільки в електронній формі.

Отже, можна дійти висновку, що правовідносини, які виникають між платниками ПДВ, обов'язком яких є подання звітності засобами телекомунікаційного зв'язку, повинні та можуть регулюватися виключно нормами чинного законодавства України, а не в договірному порядку.

Вищезазначене може слугувати, як нам вбачається, добрим підґрунтям у разі виникнення спірних ситуацій, пов'язаних із поданням звітності в електронному вигляді.

Але повернімося до додаткової угоди. Нею пропонується доповнити підстави для розірвання договору такими підставами, як: «зміна посадових осіб платника податків і порушення платником податків своїх обов'язків, передбачених статтею 16 ПКУ». При тому що виключний перелік затверджено Інструкцією про надання електронної звітності, і такого пункту в ній немає.

Крім того, є лист ДФС, де зазначено, що підставами для розірвання договору в односторонньому вважаються:

  • неподання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих;

  • зміна платником місця реєстрації.

Інших підстав немає.

Усе перераховане може слугувати підставою для відмови в підписанні згаданої додаткової угоди. Але що робити в цьому випадку, вирішувати вам.

Прикріплені файли

Залиште запитання до статті

Наші експерти відповідають тільки на запитання користувачів «Смарт Бухгалтерії» — онлайн-сервісу для ведення обліку та подання звітності.
Smart uk vert